В Україні з
давніх-давен свято Миколая відзначають з особливим шануванням. Але х
то він, той святий Миколай, гість з неба, на якого чекають діти?
Легенда оповідає, що у дитинстві ( ріс Миколай
у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених та
голодних. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру,
добра, прощення і милосердя. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому
його ще за життя називали "батьком сиріт, вдів і бідних". Після
смерті батьків продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком.
Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Всім сердцем любив дітей і
кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові.
Діти напередодні свята пишуть листи до
Святого Миколая, моляться до нього. У день перед святом згадують всі свої добрі
і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка?
Бо чемні діточки обов”язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні –
прутик. Цей прутик є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над
своєю поведінкою і виправитися. Діти дуже чекають подарунків і вірять у прихід
Святого Миколая, тому навіть пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і
вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно.
В ніч на 19 грудня, до кожної дитинки
приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. У ту ніч
високо-високо в небі можна почути срібні дзвіночки – то на санчатах їде Святий
Миколай.
Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із
хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається.
Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! Бо найбільше щастя в житті – це
робити добро!
Немає коментарів:
Дописати коментар